ВОЗВРАТ                                                                                                                                                                                                                                 
Октябрь 2003, №10 
          Поэзия_______________________________________                                                                                  Геннадий Сергиенко

 

Брати

Ой, колись ще до вiйни
Була стара хата,
Народилися у нiй
Близнюки два брати.

А вiйна була страшна,
Людей не жалiла,
I отих братiв вона
Навiк розлучила.

Не сидiлося братам
На одному мiсцi,
Один в мiсто утiкав,
Другий в передмiстя.

Один хату купував
Де душа бажала,
Iнший рокiв сiм чекав
Мешкання в держави.

Один вдома зберiгав
Мову українську,
Другий шанувати став
Бiльш за все росiйську.

I не виннi у межi,
Що лягла мiж ними,
Таки риднi i чужi
Дiти України.

Рiдна земля

Лiтак на небо поспiшає
I мчить у синю далечiнь...
"Ти повернись", - земля благає:
"Ти сядь i просто вiдпочинь,
Ти приторкнись до мене, сину,
I в пальцях грудку розiтри,
Пробачу я усi провини..."
Але несуть мене вiтри...

Дитинцi

Донечка, дитино,
Хоч чекали сина,
Але ж не провина,
Що з'явилась ти;
Ми щасливi дуже,
Як ти очки мружиш,
Гарна, наче ружа,
Ще тобi цвiсти.

Слава Богу, слава -
Дав таку забаву,
Що всi iншi справи -
Дрiб'язок для нас.
Рiднеє дитятко,
Бачиш, мама з татком
До тебе, малятко,
Линуть увесь час.

Оченьки, як сливки,
Губки, мов наливка
З вишень, що ми пили
Восени до дна,
Як тодi кохались,
Доля посмiхалась,
Як смiється краля -
Подарунок нам.

Нiжная малеча,
Хiба ж груз на плечi?
Радiсть вдень i в вечiр,
Зовсiм не тягар.
Щастя свiт i врода,
Наша насолода,
Лiки вiд турботи,
Найдорожчий скарб.

Свершилось чудо

Свершилось чудо -
РодИлось чадо!
Ещё что, люди,
Для счастья надо?

Тащусь я тихо,
Мне пруха катит,
Так сгинь всё лихо!
...Ну, здравствуй, Катя...

Руководство по сексу

По сексу как-то мы с женой купили руководство,
Не то, что мы не знали как, из любопытства просто.
Но просмотрели его раз и поняли, что сами
Трактат любовный во сто крат вкуснее б написали.
Засунули его мы в шкаф, пускай лежит, пылится,
Но позабыли, что у нас росла душа-девИца...

Однажды утром во дворе увидели мы книжку,
Порезанную на куски, но это уже слишком!

Кто руководство разорвал и выбросил на свалку?
И назревал уже скандал, хоть было и не жалко.
"Простите, это я была..." - нам высказала дочка,
"Я слышала, что вы тайком хотите все сыночка,
Вот я порвала книжку ту, детей уже довольно!
Чтоб вы не знали делать как ребёнка недостойно!"

                                                ©Г.Сергиенко

НАЧАЛО                            ПРОДОЛЖЕНИЕ                                 НАЗАД                                ВОЗВРАТ